- розділити
- [роз'д'іли/тие]
-л'у/, роуз'д'і/лиеш; нак. -ли/, -л'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розділити
Смотреть что такое "розділити" в других словарях:
розділити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розділити — див. розділяти … Український тлумачний словник
розділ — у, ч. 1) Присвячена одній темі частина книжки, твору і т. ін. 2) рідко. Дія за знач. розділити, розділитися 1), 2) … Український тлумачний словник
розділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розділити. || розді/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розділення — я, с. Дія за знач. розділити, розділяти … Український тлумачний словник
розділюваний — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до розділювати. 2) Якого можна розділити … Український тлумачний словник
розділяти — я/ю, я/єш і рідко розді/лювати, юю, юєш, недок., розділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен. Певним чином… … Український тлумачний словник
ділити — I (роз єднувати на частини), поділяти, поділити, розділяти, розділити, членувати, розчленовувати, розчленувати, розщеплювати, розщепити, розтинати, розітнути, розбивати, розбити, паювати, шматувати, розшматовувати, розшматувати; роздвоювати,… … Словник синонімів української мови
відділяти — I 1) = відділювати, відділити (що від чого бути межею, перепоною між чим / ким н.), відділювати, розділяти, розділити (кого що), відмежовувати, відмежувати, відгороджувати, відгородити, відокремлювати, відокремити; ділити (кого що), розмежовувати … Словник синонімів української мови
роз'єднувати — 1) = роз єднати (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з єднане), розділяти, розділити, поділяти, поділити, ділити; розкріплювати, розкріпити (щось скріплене); розпаровувати, розпарувати, рознютовувати, рознютувати (щось знютоване);… … Словник синонімів української мови
